В попереднньому повідомленні написано, що16 вересня 1942 року в Баришівку увірвались банди Гітлерівських окупантів. Все-таки це трапилося на рік раніше в 1941 році і в районі Борщева німаки розбили радянські війська, що відступали, тоді наших солдат загинуло десь біля 400 тисяч. В с. Борщів стоїть пам'ятник загиблим радянським воїнам
В приміщенні середньої школи розмістилось гестапо. При відступі фашистів для розстрілу були зібрані в гестапо всі голови колгоспів, які працювали і при совєтах і при німцях, врятувався дивом лише один крупільський голова колгоспу. До речі в с В. Крупіль не вмерла жодна людина з голоду в часи Голодомору.

Сонячним ранком 22 червня 1941 року Баришівку потрясла старшина звістка про напад фашистської Німеччини на нашу країну. О другій годині дня відбувся багатолюдний мітинг, в цей же день розгорнув роботу в приміщенні середньої школи мобілізаційний пункт райвійськкомат.
День і ніч через Баришівку пересувались військові частини, техніка на захід на боротьбу з наступаючим ворогом. Через Баришівку рухались на схід ешелони поїздів і автомашин з обладнанням заводів і фабрик, жінки і діти, які евакуювались на схід.
Згідно вказівок обласних організацій в серпні місяці з Баришівки було евакуйовано на схід техніку і основне обладнання Баришівської МТС та тваринницької ферми колгоспу, документи та архіви районних організацій.
16 вересня 1942 року в Баришівку увірвались банди Гітлерівських окупантів.
В приміщенні середньої школи розмістилось гестапо. Тут в за стінках гестапо було замучено і розстріляно десятки кращих людей Баришівки і навколишніх сіл.
Фашистські окупанти до кінця зруйнували МТС, всі громадські будівлі колгоспу, харчовий комбінат, промкомбінат, двоповерховий будинок культури, бібліотеку, приміщення райвиконкому, райкому КП України, держбанку, ощадкаси, райспоживспілки, аптеки, універмагу, пошти, телеграфу, та понад 30% житлових будинків громадян. Не один десяток молодих громадян Баришівки було насильно угнано на каторги в Німеччину. Два роки Баришівка була під гнітом фашистів.
На початку 1943 року в Баришівській лікарні організувалась підпільна група по боротьбі з Німецькими окупантами. Лікарі – учасники підпільної групи врятували багато радянських людей від угону в Німецьке рабство, оформивши фіктивні документи про поганий стан їх здоров’я.
Вересень 1943 Баришівка звільнена від німецько-фашистських загарбників. Кожне село району Радянські війська відстоювали від німецько-фашистських окупантів у кровопролитних боях. Немає у Баришівському районі ні одного села без братських могил та пам’ятників бійцям які воювали з нацистами у Великої Вітчизняної війни.

В Баришівці в різні часи перебували видатні, державні і культурні діячі. Тут жив видатний російський полководець, соратник Суворова, генерал – фельдмаршал П.О.Рум’янцев – Задунайський. В Баришівці ж він і помер в 1796 році.
Подорожуючи по Україні в 1843 році село відвідав Т.Г.Шевченко. Поет оглянув околиці Баришівки, ходив до розкопаного кургану періоду Київської Русі. Це дало йому матеріал до написання твору “Розрита могила”. Вдруге Великий Кобзар побував тут в січні 1844 року, коли їхав з Яготина до Києва.